Балет на 3 дії з прологом
Лібрето Ðœ. Петіпа за мотивами однойменного роману Ðœ. СервантеÑа
У балеті «Дон Кіхот» на музику Людвіга МінкуÑа не варто шукати філоÑофÑької глибини видатного роману СервантеÑа про Ð»Ð¸Ñ†Ð°Ñ€Ñ Ñумного образу. Його Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ñтає лише приводом Ð´Ð»Ñ ÑÑкравого танцювального видовища, де головні герої – молода пара Кітрі та Базиль, а Дон Кіхот – почеÑний гіÑÑ‚ÑŒ на їхньому веÑіллі, адже Ñаме завдÑки допомозі шлÑхетного Ð»Ð¸Ñ†Ð°Ñ€Ñ Ð·Ð°ÐºÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ñ– змогли побратиÑÑ.
ПорÑд із ліричною лінією, образ дон Кіхота розкриваєтьÑÑ Ð¹ з комічного боку. То він «рÑтує» Санчо ПанÑу від дівчат, то плутає вітрÑки з велетнÑми… Безліч «відчайдушних» вчинків, блазнівÑькі витівки наповнюють балет добрим гумором.
Хореографічною оÑновою цього твору Ñ”, наÑамперед, характерні танці й дивертиÑменти, кожен з Ñких ÑÑкраво й колоритно реалізований. Ініціатор ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Â«Ð”Ð¾Ð½ Кіхота» на музику Л. МінкуÑа та автор лібрето – видатний балетмейÑтер Ðœ. Петіпа – Ñинтезував у ньому вÑе найефектніше, що було в клаÑичній хореографії його чаÑу. Балет передає загальний дух Ñ–ÑпанÑьких танців, про котрі Ð¡ÐµÑ€Ð²Ð°Ð½Ñ‚ÐµÑ Ð¿Ð¸Ñав: «ЗдаєтьÑÑ, вирує Ñама РадіÑÑ‚ÑŒ Ñ– Ñкачуть Ñамі ВеÑелощі».