Композитор - Родіон Щедрін
Балет на 2 дії, (з 1 антрактом)
Лібрето ВаÑÐ¸Ð»Ñ–Ñ Ð’Ð°Ð¹Ð½Ð¾Ð½ÐµÐ½Ð° та Павла МалÑревÑького за казкою Петра Єршова (Ñ€ÐµÐ´Ð°ÐºÑ†Ñ–Ñ Ð’Ñ–ÐºÑ‚Ð¾Ñ€Ð° Литвинова)
Прем’єра в Ð¥ÐÐТОБ 2014 рік
ÐŸÐ¾Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ (коÑтюми, ÑценографіÑ) - 27 лиÑтопада 2020 року
КОРОТКИЙ ЗМІСТ
Ð”Ñ–Ñ 1
У давнину це було. Жили Ñобі три брати. Старші – Данило та Гаврило – злі були та ледащі. Ðад молодшим, Іванком, поÑміювалиÑÑ, кривдили його, за вÑÑ–Ñ… працювати змушували. Одного разу брати зібралиÑÑ Ð½Ð° Ñрмарок. Важкі мішки на возі, а вони заміÑÑ‚ÑŒ ÐºÐ¾Ð½Ñ Ð·Ð°Ð¿Ñ€Ñгли молодшого! Раптом з’ÑвилаÑÑ Ð–Ð°Ñ€-Ð¿Ñ‚Ð¸Ñ†Ñ â€“ Цар-дівицÑ. Пожаліла вона Іванка й подарувала йому Горбоконика. Ðабридло Іванкові образи від братів терпіти, Ñ– вирішив він із вірним другом щаÑÑ‚Ñ Ð¹ волі шукати. ПопрÑмували вони на Ñрмарок. Ртам Ð³Ð°Ð»Ð°Ñ â€“ городÑни торгують, купують, пліткують! Сам цар прибув, а з ним боÑри поважні. Ðж раптом на шлÑху царÑької процеÑÑ–Ñ— купа мішків з возу вивалилаÑÑ, да так, що ними вÑÑ–Ñ… з ніг позбивало. ЗлÑкалиÑÑ Ð”Ð°Ð½Ð¸Ð»Ð¾ й Гаврило, в уÑьому Іванка звинуватили. Щоб цар не гнівавÑÑ, віддали йому Горбоконика. ЗалишивÑÑ Ð†Ð²Ð°Ð½ÐºÐ¾ один, Ñумує без вірного друга. І знову на допомогу з’ÑвилаÑÑ Ð–Ð°Ñ€-птицÑ, подарувала йому Ñвоє чарівне перо, що вогнем виблиÑкує, веÑелкою переливаєтьÑÑ. Задумав хлопець вимінÑти його на Горбоконика та
вирушив до царÑького терему. Як побачив Цар перо, наказав Іванові Ñпіймати й принеÑти йому Ñаму Жар-птицю.
Ð”Ñ–Ñ 2
ЗабралиÑÑ Ð†Ð²Ð°Ð½ÐºÐ¾ з Горбокоником на Срібну гору, куди вночі жар-птиці злітаютьÑÑ. Тут вони перетворюютьÑÑ Ð½Ð° дівчат, танцюють, грають аж до ранку. Прилітає Ñюди
разом з уÑіма Ñ– Цар-дівицÑ. Добре заховавÑÑ Ð†Ð²Ð°Ð½ÐºÐ¾, приловчивÑÑ â€“ та Ñпіймав Ñ—Ñ—. І завмер – Ñка краÑа! Цар-Ð´Ñ–Ð²Ð¸Ñ†Ñ Ñ‚Ð°ÐºÐ¾Ð¶ від нього очей не може відвеÑти. Ðедаремно ж Іванку завжди допомагала. Втім, треба йому царÑький указ виконувати… Та не міг Іван Жар-птицю віддати Ñтарому, випуÑтив на волю. І велить його Цар за це Ñтратити. Ðле Цар-Ð´Ñ–Ð²Ð¸Ñ†Ñ Ð½Ðµ дала коханому загинути, Ñама до царÑького терему з’ÑвилаÑÑ. ПодививÑÑ Ð¦Ð°Ñ€ на неї та про гнів Ñвій одразу забув. РЦар-Ð´Ñ–Ð²Ð¸Ñ†Ñ Ð¹Ð¾Ð¼Ñƒ пропонує омолодитиÑÑ: нехай викупаєтьÑÑ Ð² молоці, що кипить. ЗлÑкавÑÑ Ð¦Ð°Ñ€, Ñтрашно йому до казана Ñтрибати – наказав Ñпочатку Іванка кинути. ЗаÑпокоїли Горбоконик Ñ– Цар-Ð´Ñ–Ð²Ð¸Ñ†Ñ Ñ…Ð»Ð¾Ð¿Ñ†Ñ: мовлÑв, нічого не бійÑÑ, Ñтрибай! І вийшов Іван з казана таким вродливим, що ні в казці Ñказати, ні пером опиÑати. Данило й Гаврило догідливо підÑаджують Ð¦Ð°Ñ€Ñ Ð² казан, але той – бух! І зник там, тільки корона й Ñорочка залишилиÑÑ. Рнарод Ñлавить-величає Івана з Цар-дівицею, бажає їм жити в любові та злагоді. Горбоконик теж радий, що у казки про нього щаÑливий кінець.
