Спогади про миті щаÑÑ‚Ñ, мрії про нездійÑненне коханнÑ, Ñпроби повернути молодіÑÑ‚ÑŒ – категорії наÑтільки ж ефемерні, наÑкільки Ñ– життєво важливі. «Ðа Ð½Ð°Ñ Ñ‡ÐµÐºÐ°ÑŽÑ‚ÑŒ прекраÑні дні!» – впевнена головна Ð³ÐµÑ€Ð¾Ñ—Ð½Ñ ÐœÐ¾Ð´, Ñка збирає друзів юноÑÑ‚Ñ–, аби наново прожити літні канікули двадцÑтирічної давнини. Ðле чи можливо зупинити плин чаÑу? І чи за цими ілюзіÑми ми не втрачаємо чогоÑÑŒ, що Ñ” Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñто зараз? Тим більше, що коханнÑ, найпрекраÑніше з почуттів, має бути вільним – флагманом таких ідей за Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð° Ñ– Ñама авторка п’єÑи, відома французька пиÑÑŒÐ¼ÐµÐ½Ð½Ð¸Ñ†Ñ Ð¤Ñ€Ð°Ð½Ñуаза Саган.
