ЖиттÑ, Ñмерть, Ñмерть та знову життÑ. Сотні томів з трактатами, ідеÑми, розшифровками та незліченними доповненнÑми… ЛюдÑтво немов збожеволіло, намагаючиÑÑŒ уÑіма доÑтупними ÑпоÑобами зазирнути за межу позамежного. Можливо не Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, щоб доторкнутиÑÑ Ð´Ð¾ невідомого, а швидше від Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐºÐ¾Ð½Ð°Ñ‚Ð¸ÑÑ Ð² очікуваному. У тому, що життєвий результат неминуче веде до двох дверей. Світлою Ñ– тією, іншою…. Ðвтор п'Ñ”Ñи та творці виÑтави теж ризикнули у Ñвоїй уÑві. Ðле не побоÑлиÑÑ Ð²Ñ–Ð´Ñ–Ð¹Ñ‚Ð¸ від канонів... Вам цікаво? РкомуÑÑŒ, більш уразливо, вже Ñтрашнувато? Тоді МИ ПОЧИÐÐЄМО!… Інфернальна притча за п'Ñ”Ñою ÑучаÑного українÑького драматурга Віктора Понізова.
Ð”Ñ–Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð±ÑƒÐ²Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð² чиÑтилищі Ñ– людина повинна там покаÑтиÑÑ. Ðле ÑÐµÐ½Ñ Ð½Ðµ в тому, щоб знайти найбільший гріх, а в тому, щоб знайти джерело Ñвоїх гріхів – найперший, Ñкий Ñ” поштовхом Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñтупних, найтÑжчих. УÑього 3 дійових оÑоби: хтоÑÑŒ Хороший, хтоÑÑŒ Поганий Ñ– хтоÑÑŒ Жертва.
