Деревья умирают стоя

14 травня 2021

19:00

Біла церква,

Событие прошло!

Вистава з антрактом.
Тривалість 2 год.

Присвячується пам'яті
Леоніда Вікторовича Варпаховського 
(1908-1976)

   Ð¡Ð¸Ð»ÑŒÐ½Ñ– люди навіть у своєму горі воліють залишатися сильними, не згинатися під вагою нещасть, а головне - не перекладати страждання на плечі своїх близьких.
   Ð”вадцять років Бабуся жила очікуванням дива - чекала єдиного онука, якому вона присвятила все своє життя. Але коли він, нарешті, приходить, вона виганяє його.
   Ð§Ð¾Ð¼Ñƒ це сталось? Що штовхнуло Ñ—Ñ— на цей вчинок? Може, короткочасне знайомство з Директором чарівного агентства «Добрих справ» Ñ– його уявною дружиною Мартою? А може, вона зрозуміла просту Ñ– водночас складну істину: близькі люди - це люди, які по-справжньому роблять твоє життя наповненим, а не Ñ‚Ñ– вигадані створіння, які не варті твоєї любові.

   Ð’иставу «Дерева помирають стоячи» за п'єсою Алехандро Касони, вперше на сцені Театру російської драми ім. Лесі Українки було поставлено в 1956 році на сьогодні вже легендарним режисером Леонідом Вікторовичем Варпаховським.
   
У той час, Варпаховський, Ð¿Ñ€Ð°Ñ†ÑŽÑŽÑ‡Ð¸ Ð½Ð°Ð´ виставою, присвятив Ñ—Ñ—  пам'яті  свого вчителя Ð’. Е. Мейєрхольда. Невипадково основним матеріалом в оформленні вистави «Дерева помирають стоячи» став сухий бамбук. Це Ñ–  Ð¿Ð°Ñ€Ð°Ð»ÐµÐ»ÑŒ з виставою самого Ð’. Е. Мейєрхольда, «Вчитель Бубус», Ñ– характеристика головної героїні, бабусі Еухени. Адже бамбук - не можна зігнути, його можна лише зламати. Але й зламати його не так легко.
   Ð¢Ð¾Ð´Ñ–, у далекому 1956-му, у цій виставі вийшли на сцену такі блискучі актори, як Є. Опалова, Ð’. Халатов, І. Павлова, Ðœ. Рушковський.
   ÐÐ»Ðµ  Ð½Ð°Ð²Ñ–Ñ‚ÑŒ найталановитіший спектакль,  Ð²ÑÐµ одно, в силу своєї специфіки, не може бути вічним. А ось теми, яких він торкається, залишаються вічними.
   Ð£ наш час, коли розмиті межі між добром Ñ– злом, коли насильство прагнуть ввести якчесноту, поява на сцені таких мудрих, добрих людей, як Бабуся, Сеньйор Бальбоа, Марта, Директор - це закономірне прагнення театру донести глядачеві, як бути розбірливим, уважним  Ñ‚а чуйним.