Комічна опера Гаетано Доніцетті «Дзвіночок» відтворює атмоÑферу Ñтаровинного італійÑького подвір’Ñ, наповненого веÑелою, легкою музикою. ГлÑдачі розміщуютьÑÑ Ð·Ð° Ñтоликами, а перед ними розігруєтьÑÑ Ð´Ð¸Ð½Ð°Ð¼Ñ–Ñ‡Ð½Ðµ Ñ– кумедне дійÑтво із дотепними жартами Ñ– неÑподіваними перевтіленнÑми, крізь Ñкі проглÑдатимутьÑÑ Ð½Ð°Ð²Ñ–Ñ‚ÑŒ філоÑофÑькі ÑенÑи.
Ðевеликий, але уÑлавлений музичними, оÑобливо вокальними, партіÑми твір, Гаетано Доніцетті напиÑав за влаÑним лібрето. Він з легкіÑÑ‚ÑŽ пиÑав вірші, додавав до них діалоги у прозі, а вже музика лилаÑÑ Ð½Ð°Ñ‡Ðµ шампанÑьке: шипуча, Ñ–ÑкриÑта, грайлива, з неÑподіваними жартівливими знахідками та чарівними мелодіÑми. Виконуючи обіцÑнку, Ñку маеÑтро дав Ñпівакам, котрі замовили йому цей твір, «Дзвіночок» був напиÑаний за тиждень!
Прем’єра відбулаÑÑ Ð² Італії, в Театрі Ðуово (Teatro Nuovo) ввечері 1 Ñ‡ÐµÑ€Ð²Ð½Ñ 1836 року в приÑутноÑÑ‚Ñ– чиÑленної публіки. Твір одразу назвали «маленьким дивом комедійноÑÑ‚Ñ–, витонченоÑÑ‚Ñ– Ñ– веÑелого, грайливого натхненнÑ».
Композитор визначив проÑтий Ñ€Ñд перÑонажів: дон Ðннібале ПіÑтаккьо — аптекар; Серафіна — його дружина; мадам Роза — мати Серафіни; Енріко — племінник, закоханий у Серафіну, Спірідіоне — Ñлуга дона Ðннібале.
Сюжет побудований на хитрощах жартівника Енріко. Молодий племінник намагаєтьÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÐµÑˆÐºÐ¾Ð´Ð¸Ñ‚Ð¸ аптекарю Ñ– його юній дружині Серафині в їхню першу шлюбну ніч. Він невтомно, вÑÑŽ ніч дзвонить у дзвіночок в аптеку, прохаючи ліки від вигаданих хвороб. Щоразу Енріко з’ÑвлÑєтьÑÑ Ñƒ різних образах: то він француз, в Ñкого прихопив живіт, або тенор, що втратив голоÑ, то Ñтарий, в Ñкого захворіла ( на вÑÑ– хвороби відразу) його дружина Ñ– він благає Ñ—Ñ— вилікувати, промовлÑючи вÑілÑкі веÑелі ніÑенітниці. Працюючи над лібрето, Гаетано Доніцетті Ñ– Ñам ÑміÑвÑÑ â€” над текÑтом Ñ– над музикою, Ñка ніби «Ñкаче» в ритмі веÑелих віршів. Добрий наÑтрій, що Ñупроводжував автора, неодмінно має передатиÑÑ Ñ– глÑдачам виÑтави «Дзвіночок» на малій Ñцені Ðаціональної оперети.