Спектакль без антракта.
ПродолжительноÑÑ‚ÑŒ 1 Ñ‡Ð°Ñ 10 мин.
«Коли Ñ Ð±Ð°Ñ‡Ñƒ тебе - мені вÑе на Ñвіті видаєтьÑÑ Ñƒ рожевому Ñвітлі!»
Чи знаєте ви, що таке ÐºÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ Ñильної жінки, де Ñ– «втрачені мрії», Ñ– «чоловіки в Ñ—Ñ— житті», Ñ– «Ñпокушена й покинута»? ÐšÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¸ÑтраÑне, божевільне, неприборкане. ÐšÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾ неÑÑ‚Ñми. КоханнÑ, Ñким хворіють геніальні люди - люди, Ñкі творÑÑ‚ÑŒ Ñ–Ñторію Ñ– про Ñких довгі роки, а іноді й ÑÑ‚Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ…Ð¾Ð´ÑÑ‚ÑŒ легенди!
Саме такою Ñильною, темпераментною, невгамовною Ñк у роботі, так Ñ– в коханні, надзвичайно талановитою була Ð³ÐµÑ€Ð¾Ñ—Ð½Ñ Ð²Ð¸Ñтави Â«Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð² рожевому Ñвітлі», велика французька шанÑонетка Едіт Піаф! Маленький паризький горобчик з Ñолов'їним голоÑом Ñ– характером задиркуватого дівчиÑька, вихованого вулицею. Ðле Ð²Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ñ‡Ð°Ñ Ñтійка та рішуча жінка, незважаючи на будь-Ñкі примхи лиходійки Долі.
Скільки вÑього вона пережила: голод, злидні, Ñмерть дочки, втрата коханого, алкоголь, наркотики, незліченне чиÑло коханців. І при цьому - неÑкінченна потреба кохати Ñ– бути коханою. Кохати приÑтраÑно Ñ– до ÑамозабуттÑ, уÑіма фібрами Ñвоєї душі. Ðле... напівтемна Ñцена, оÑвітлена лише прожектором, ÑпрÑмованим на маленьку некраÑиву жінку, звуки музики ... Ñ– голоÑ, голоÑ, що паралізує уÑе твоє Ñ”Ñтво, Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ñ€Ñ–Ð·ÐºÐ¸Ð¹, Ñильний, неÑподіваний, Ñкий чаÑом переходить у крик, крик душі. І раптом жінка Ñтає краÑивою, Ñ– не лише краÑивою, а прекраÑною, Ñ– вона ні за чим не шкодує. Легендарна Едіт Піаф! Ð”Ð»Ñ Ñкої любов Ñ– піÑÐ½Ñ â€“ Ñ” ÑенÑом вÑього Ñ—Ñ— життÑ!
