«Ð•Ð ОТИЧÐІ СÐИ ÐÐШОГО МІСТл
ФантаÑÐ¼Ð°Ð³Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð´Ð»Ñ Ð´Ð¾Ñ€Ð¾Ñлих.
ВиÑтава з антрактом
РВам ÑнÑÑ‚ÑŒÑÑ ÐµÑ€Ð¾Ñ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ñ– Ñни? ÐÑ–?.. Тоді Вам можна позаздрити! Ðбо поÑпівчувати… Ðе знаємо, що вірніше, але впевнені в одному – піÑÐ»Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ³Ð»Ñду виÑтави «Ð•Ð ОТИЧÐІ СÐИ ÐÐШОГО МІСТл в «Ðовому українÑькому театрі» Вам обов’Ñзково наÑнитьÑÑ Ñ‰Ð¾ÑÑŒ таке…
Герої виÑтави – люди, Ñких ми зуÑтрічаємо на кожному кроці – в метро, в офіÑÑ–, в районній поліклініці або в Ñебе у дворі. Можливо, навіть, в Ñвоєму домі, навіть, у влаÑній квартирі?.. Можливо, це ми?!
Ð”Ñ–Ñ Ñƒ виÑтаві відбуваєтьÑÑ Ñƒ двох вимірах – реальному житті та фантаÑмагоричному Ñвіті Ñнів. Ðле Ñаме Ñвіт Ñнів нерідко Ñ” більш реальним, ніж Ñаме життÑ, адже тут можна побачити Ñправжнє наше Ñ”Ñтво, без вÑілÑких умовноÑтей. Рвранці прокидаємоÑÑŒ Ñ– знову з нами вÑÑ– «Ñвої» – наші комплекÑи, Ñтрахи, втома, емоції… Та не бійтеÑÑŒ! Вихід Ñ”! Ми допоможемо! За рецептом – на виÑтаву!
Ð¢Ð°Ð½Ñ ÐœÐ°Ð»Ñрчук, за оповіданнÑми Ñкої Ñтворено п’Ñ”Ñу та виÑтаву «Ð•Ð ОТИЧÐІ СÐИ», Ñтверджує, що людина – це «Ñ–Ñтота, Ñка хоче, щоб Ñ—Ñ— любили, а Ñ—Ñ— не любить ніхто…» Готові ÑпроÑтувати цю думку!
Добраніч!.. Тобто, до зуÑтрічі!
