— Я знову хочу в Париж. — РВи уже там бували? — ÐÑ–, але Ñ ÑƒÐ¶Ðµ колиÑÑŒ хотів… МоновиÑтава за мотивами однойменного Ð¾Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ðœ. Веллера «Хочу в Париж» – це Ñповнена доброго гумору Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Â«Ð¼Ð°Ð»ÐµÐ½ÑŒÐºÐ¾Ñ—Â» радÑнÑької людини, з провінційного міÑтечка, котра впродовж вÑього Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð°Ð¼Ð°Ð³Ð°Ð»Ð°ÑÑ Ð·Ð´Ñ–Ð¹Ñнити Ñвою велику мрію – побувати в Парижі. Що цей клÑтий Париж робив з нами — душу вивертав. ХотілоÑÑŒ його побачити до болю, до Ñкреготу зубів. Побачити — ну й померти, за відомою уÑім формулою. Мабуть, він уоÑоблював ÑкеÑÑŒ зовÑім інше життÑ, котре здавалоÑÑ Ñ‚Ð°ÐºÐ¸Ð¼ неможливим, що його ніби й не було зовÑім. Про цю нездійÑненну мрію радÑнÑької людини моновиÑтава «Хочу в Париж». Провінційний хлопчик з богом забутого міÑтечка захворів тугою за Батьківщиною. За тією Батьківщиною, котру він вибрав Ñобі Ñам. Впродовж півтори години глÑдачі разом з героєм проживають ціле людÑьке життÑ, звичайне Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ€Ð°Ð´ÑнÑької людини. Школа, ПТУ, арміÑ, технікум, фабрика, одруженнÑ, квартира, діти, туга, пиÑцтво, пенÑÑ–Ñ… Та у цій Ñірій буденноÑÑ‚Ñ– у Ð³ÐµÑ€Ð¾Ñ Ñ” ФранціÑ. ÐœÑ€Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ цибулевий Ñуп та жаб’Ñчі лапки, про єдвабні мережива жіночої білизни та про паризький шик. Про піÑні Монтана, Ðзнавура и ДаÑÑена. І, звичайно, про мушкетерÑьку чеÑÑ‚ÑŒ, адже з неї уÑе й починалоÑÑ. Один за вÑÑ–Ñ… — та вÑÑ– за одного! ВиÑтаву грає: з.а. України Володимир ГолоÑнÑк РежиÑери-поÑтановники: Володимир ГолоÑнÑк , Іван Сорока Мультимедіа: ОлекÑандр Чернишов, Матвій Чернишов Художнє оформленнÑ: Ірина ГолоÑнÑк ВиÑтава на одну дію, йде українÑькою мовою.
