ВиÑтава йде у затишному фойє театру, глÑдачі ÑидÑÑ‚ÑŒ за Ñтоликами при Ñвічках з філіжанкою запашної, ароматної, Ñмачної кави, пригощаютьÑÑ Ñолодкими цукерками Ñ– ÑпоÑтерігають за розвитком поÑтановки…
Батько хоче змуÑити Ñвою доньку кинути звичку пити каву. Та жодні обіцÑнки, заборони та погрози не можуть примуÑити Ñ—Ñ— відмовитиÑÑŒ вiд улюбленого напою. Вона проÑлавлÑÑ” незрівнÑнний Ñмак цього вишуканого напою.
«Кавова кантата» видатного німецького композитора, органіÑта Ñ– неперевершеного майÑтра поліфонії Йоганна-СебаÑÑ‚ÑŒÑна Баха не дарма побачила Ñвіт Ñаме на початку 1730 року. У Ñ‚Ñ– чаÑи в Європі кава була надзвичайно популÑрною.
У Ðаціональній опереті вечір-концерт відбуваєтьÑÑ Ð¿Ñ–Ð´ Бранденбурзький концерт №3, Сюїту ÑÑ–-мінор та інші твори Баха. Рпередує виÑтаві Ñвоєрідна прелюдіÑ: актор гоÑтинно запрошує глÑдачів до музичної вітальні. ГаÑне Ñвітло Ñ– публіка під чарівні звуки творів МаеÑтро відправлÑєтьÑÑ Ñƒ подорож до минулого. ГлÑдач поринає у вишукану атмоÑферу Ð¥VІІІ ÑтоліттÑ.