Любов! Якою різною вона буває! Ð Ñтівною або вбивчою, наївною або хтивою, швидкоплинною або вічною, шалено-приÑтраÑною або заÑпокійливою...
Проте Вова, чи то пак Володимир Ілліч, підтоптаний профеÑор (в певних вузьких кваліфікованих колах визнаний абÑолютним генієм!) за Ñвоє некоротке Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ð°Ð² лише одну любов… до науки. Ðе було порÑд з ним ніколи іншої жінки, окрім його матері - Ñтолітньої павучихи Зої Марківни - вічного та невмирущого Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ñ†Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ дивного затворницького життÑ, що заради нього колиÑÑŒ жінку в Ñобі похоронила (а хто ж проÑив?!).
Одного щаÑливого вечора в Ñ—Ñ… неÑтерпно гармонійне нафталінове Ð½Ð°Ð¿Ñ–Ð²Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð²Ð¸Ð¿Ð°Ð´ÐºÐ¾Ð²Ð¾ вриваєтьÑÑ Ñ–Ñтота зовÑім чужа. ІÑтота надто жива! Провінціалка Женька, у Ñкої, «мєждупрочім», великі плани, Ñ– Ñка, «мєждупрочім», тепер житиме з ними!
Оце так трикутничок! Таки затÑгне оÑтаточно Ð—Ð¾Ñ ÐœÐ°Ñ€ÐºÑ–Ð²Ð½Ð° Ñина з Ñобою на той Ñвіт, чи Женці вдаÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð²Ð´Ð¸Ñ…Ð½ÑƒÑ‚Ð¸ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð² цього ржавого ходÑчого комп’ютера?
Чого в цій Ñ–Ñторії більше – комедії чи трагедії – вирішувати глÑдачеві.
