Ð’ кожну епоху людина вміщена в рамки правил, що визначають Ñк він повинен думати, любити, жити. У Ñвіті, такому, Ñк наш, де на перший план виÑтавлÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ ÑƒÑпіх, прагматизм, індивідуалізм, гроші, шлÑÑ… до "щаÑÑ‚Ñ", поÑтупово наÑтає Ð°Ð¿Ð°Ñ‚Ñ–Ñ Ð´ÑƒÑˆÑ–, зникає Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¹Ñ‚Ð¸ далі, народжуютьÑÑ Ð²Ð°Ð¶ÐºÑ– Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ ÑÐµÐ½Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ.
Кождому з Ð½Ð°Ñ Ð´Ð°Ð½Ð° можливіÑÑ‚ÑŒ любити, це той дар, Ñкий робить людину подібною Творцю. Як ми викориÑтовуємо цей дар? Яким Ñ” наш вибір: принеÑти Ñебе в жертву або прийнÑти жертву іншого? Ðа 178 Ñторінках роману "Євгєній Онєгин" Пушкін розмірковує на подібні теми Ñ– ми, за ним, доÑлідимо рухи людÑької душі та Ñ—Ñ— дара любити. ГлÑдач Ñтане чаÑтиною нашої виÑтави: гоÑÑ‚Ñми в будинку Ларіних, ÑуÑідами Онєгіна, друзÑми ЛєнÑького та, можливо, відчуватиме Ñебе одним з героїв роману.
Ðаш ÑучаÑний поглÑд на вічні теми та геніальний роман у віршах О.С.Пушкина, ми назвали - "романтична неоклаÑіка".
