жанр: Ñага про жінку, Ñка хотіла полетіти в коÑмоÑ, а полетів Ñин
автори: Павло Ðр’є та Олена Ðпчел
режиÑерка Олена Ðпчел
актори: ÐнаÑтаÑÑ–Ñ Ð‘Ð°Ð±Ñ–Ð¹, Віталіна Біблів, Богдан Буйлук, Катерина Вишнева, ОреÑÑ‚ ПаÑтух, Ðндрій Поліщук, Інна Скорина-Калаба, Ðнтон Соловей
триваліÑÑ‚ÑŒ: 200 хв. (з антрактом)
Ð¾Ð±Ð¼ÐµÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð° віком:16
прем’єра: 14 лютого 2020
Ðапевне, кожен з Ð½Ð°Ñ Ñ…Ð¾Ñ‡ раз в житті заглÑдав у чужі вікна. ПридивітьÑÑ ÑƒÐ²Ð°Ð¶Ð½Ð¾: оÑÑŒ та жіночка – то Людмила. Вона працює у лабораторії. Рще вона доÑліджує мертві Ñ–Ñтини.
Рце ÑÑ–Ð¼â€™Ñ Ð›ÑŽÐ´Ð¼Ð¸Ð»Ð¸ – Ñини, донька, чоловік, бабуÑÑ.
Є також ÑуÑід, та про нього згодом.
Рще в Ñ—Ñ— квартирі поÑелилиÑÑ Ð—ÐБОБОÐИ. Такі рідні, теплі, кохані й милі Ñерцю ці забобони – вони еволюціонують, маÑкуютьÑÑ, Ñтають більш вишуканими Ñ– звабливими. ЗÐБОБОÐИ так знахабніли, що, можливо, вже завтра перепишуть квартиру та майно Людмили на Ñебе. Й ЗÐБОБОÐÐÐœ абÑолютно наплювати на новомодні Ñлова: ÑекÑизм, ейджизм, інклюзіÑ, мова ворожнечі.
Â«Ð¦Ñ Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ найближчих, Ñкі вміють Ñк ніхто зробити добре/болÑче. Бо їм/нам теж добре/болÑче, бо їм/нам теж робили добре/болÑче… Та чи зможемо ми/вони Ñтати наÑтільки Ñміливими, щоб проÑвити ніжніÑÑ‚ÑŒ? Та чи здатні ми/вони зробити паузу в безжаліÑному ритмі ÑучаÑного Ñвіту Ñ– доторкнутиÑÑ Ð¿Ð¾-Ñправжньому?..» Олена Ðпчел
P.S. ÐмнезіÑ. Рдо чого тут амнезіÑ? Треба пригадати.
