«Я пішов на захід так далеко, Ñк тільки міг <…> адже піти Ñкомога далі – Ð¼Ñ€Ñ–Ñ ÑŽÐ½Ð¾ÑÑ‚Ñ– Ñ– привілей зрілого віку. Ð”Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ½Ðµ це вже в минулому. Ðле геометрична фігура ÑтароÑÑ‚Ñ–, Ñк виÑвилоÑÑ, – коло. Ідеш, ідеш Ñ–, Ñкщо йдеш доÑить довго, доходиш до того Ñамого міÑцÑ, звідки вийшов».
Ранчо «Ла ЕпіфаніÑ», 30 ÐºÐ²Ñ–Ñ‚Ð½Ñ 1996 Ñ€.
С. Мрожек «Щоденник мого поверненнÑ».
ВиÑтава, до Ñкої Театр йшов тринадцÑÑ‚ÑŒ років.
Ðечувано!
Ðеймовірно!
ВиÑтава-Ð½Ð°Ð¼Ð°Ð³Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ€Ð¾Ð·ÑˆÐ¸Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð³Ð¾Ñ€Ð¸Ð·Ð¾Ð½Ñ‚Ñ–Ð² драматургічного матеріалу; Ð¿Ð¾Ð³Ð»Ð¸Ð±Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚ÐµÐ¼, що залишив Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€; Ñпроба знайти відповіді на вічні питаннÑ, що перед нами поÑтали, коли почалаÑÑ Ñ€Ð¾Ð±Ð¾Ñ‚Ð° з текÑтами.
Ми будемо філоÑофÑтвувати, роздумувати, будемо боÑтиÑÑ Ñ– ошелешено прагнути закінченнÑ. Будемо радіти Ñ– отримувати кайф. Будемо рефлекÑувати, розважати, відкриватиÑÑ Ñ– відкривати нові Ñвіти разом з вами.
Обурливо!
Ðе те Ñлово!
Позаду довгий Ñ– терниÑтий шлÑÑ… – чаÑом наші ідеї штовхали Ð½Ð°Ñ Ð²Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´, чаÑом наÑтупали нам на п’Ñти, інколи розверталиÑÑ Ð² інший бік, Ñ– виÑтава починала жити влаÑним життÑм. Зрештою, коли здавалоÑÑ, що зв’Ñзок втрачений назавжди, – ми опинилиÑÑ Ð½Ð° Ñамому початку нашої подорожі…
