Крізь уÑÑŽ творчіÑÑ‚ÑŒ клаÑика українÑької літератури XIX ÑÑ‚. Ð“Ñ€Ð¸Ð³Ð¾Ñ€Ñ–Ñ ÐšÐ²Ñ–Ñ‚ÐºÐ¸-ОÑнов'Ñненка проходить проÑвітительÑька думка про те, що причиною ÑуÑпільних вад Ñ” неуцтво, недоÑтатніÑÑ‚ÑŒ вихованнÑ. У художніх творах Ñ– публіциÑтичних ÑтаттÑÑ… він поÑлідовно проводив ідею про обдарованіÑÑ‚ÑŒ проÑтого народу, викривав обмеженіÑÑ‚ÑŒ, Ñамовдоволене невіглаÑтво, паразитизм, пошліÑÑ‚ÑŒ Ñ–ÑÐ½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñчих кіл. Ðе винÑтком Ñтала Ñ– ÐºÐ¾Ð¼ÐµÐ´Ñ–Ñ Â«Ð¨ÐµÐ»ÑŒÐ¼ÐµÐ½ÐºÐ¾-денщик» (1838; напиÑана роÑійÑькою мовою, центральний перÑонаж Шельменко говорить по-українÑьки), що вважаєтьÑÑ Ð½Ð°Ð¹Ð²Ð¸Ñ‰Ð¸Ð¼ доÑÑгненнÑм Квітки в драматургії. Молодий капітан Скворцов, не без кориÑливих міркувань, має наміри одружитиÑÑ Ð· ПріÑінькою, дочкою не будь-кого, а Ñамого Кирила Петровича Шпака – поміщика Ñела, де Ñ– розгортаютьÑÑ Ð¿Ð¾Ð´Ñ–Ñ—. Звичайно, батьки відмовлÑÑŽÑ‚ÑŒ влаÑнику
вÑього-на-вÑього «мундьора та рейтузів», у Ñкого вже вÑтигла закохатиÑÑ ÑŽÐ½Ð° дівчина. ПіÑÐ»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, Ñк ПріÑінька навідріз відмовила офіцеру утекти з ним Ñ– побратиÑÑ Ð±ÐµÐ· батьківÑького благоÑловеннÑ, на допомогу приходить проÑтакуватий, зате кмітливий денщик капітана Шельменко, Ñкому наÑтільки оÑтогидла багаторічна Ñлужба, що він готовий на будь-Ñкі хитрощі, аби догодити командиру Ñ– піти нарешті у відÑтавку.
ТриваліÑÑ‚ÑŒ виÑтави: 2 год. 30хв.
