Прем’ера «Дев’ÑÑ‚ÑŒ побажань»:
«Він Ñ– Вона – початок взаємоÑтоÑунків, перше побаченнÑ. ЗдавалоÑÑ Ð±, про це вже вÑе Ñказано, зіграно, проÑпівано, Ñтанцьовано… Фортепіанні прелюдії Шопена. Скільки разів Ñ†Ñ Ð±ÐµÐ·Ñмертна музика Ñтавала оÑновою Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ð´ÐµÐ¹ про любов? Ðле в тому й полÑгає Ð¼Ð°Ð³Ñ–Ñ Ð¼Ð¸Ñтецтва, де кожен автор, торкаючиÑÑŒ до Ñпоконвічних тем Ñ– Ñюжетів, витÑгує із них нові Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð° емоції – Орфей Ñ– Еврідіка, Ромео Ñ– Джульєтта, Шопен Ñ– Жорж Санд… Та мій новий балет «Дев’ÑÑ‚ÑŒ побачень» не про них. Герої виÑтави – звичайна пара, Ñка намагаєтьÑÑ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ñ‚Ð¸ Ñвої взаємоÑтоÑунки. Перші кроки назуÑтріч один одному – зворушливі, інколи безглузді, інколи трагічні. Міні ÐµÐ½Ñ†Ð¸ÐºÐ»Ð¾Ð¿ÐµÐ´Ñ–Ñ Ð¿ÐµÑ€ÑˆÐ¸Ñ… побачень без непотрібного Ð¼Ð¾Ñ€Ð°Ð»Ñ–Ð·ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– дидактизму. ПроÑто дві людÑькі ÑамотноÑÑ‚Ñ–, намагаютьÑÑ Ð±ÑƒÑ‚Ð¸ разом Ñ– проÑто музика Шопена», – розповідає про поÑтановку Раду Поклітару, головний балетмейÑтер Ðкадемічного
IN PIVO VERETAS
Комедійна виÑтава з хлопцÑми у кілтах Ñ– дівками, що витриваліші за хлопців, коли йдетьÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾ Ð¿Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ–Ñ€Ð»Ð°Ð½Ð´Ñького елю. Та це ще не вÑе! ВиÑвлÑєтьÑÑ, Ñеред артиÑтів «Київ Модерн-балету» Ñ” унікуми, здатні двома половинами тіла танцювати по-різному. Однією - модерну хореографію на міцній оÑнові народної. Другою - клаÑику, Ñ– навіть на пуантах!
Цього вимагає Ñюжет: з давніх-давен дівчата ÑперечаютьÑÑ Ð·Ð° увагу хлопців, а хлопцÑм лише ель наливай! СвÑтий Патрик міг би втішитиÑÑŒ, проте це не повинно коїтиÑÑŒ міÑÑць за міÑÑцем. Ðж оÑÑŒ одна дівчина зазирнула у майбутні, тобто наші чаÑи, й узріла диво: ÑÑкравішу за північні Ñніги й зорі, урочиÑту, Ñк наречена, й доленоÑну, Ñк феÑ-хрещена, балерину, що у біліÑінькій туніці перетинає Ñцену дрібним па-де-буре на пуантах. З цієї миті дівчина знає, що робити, щоб найкращий хлопець Ñам захотів бути з нею. От нехай ще тепер Ñ—Ñ— перетанцює! І піÑÐ»Ñ Ñ‰Ðµ кількох келихів елю також.
Прем'єра виÑтави відбулаÑÑ 25 Ñ‚Ñ€Ð°Ð²Ð½Ñ 2011 року
«Він Ñ– Вона – початок взаємоÑтоÑунків, перше побаченнÑ. ЗдавалоÑÑ Ð±, про це вже вÑе Ñказано, зіграно, проÑпівано, Ñтанцьовано… Фортепіанні прелюдії Шопена. Скільки разів Ñ†Ñ Ð±ÐµÐ·Ñмертна музика Ñтавала оÑновою Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ð´ÐµÐ¹ про любов? Ðле в тому й полÑгає Ð¼Ð°Ð³Ñ–Ñ Ð¼Ð¸Ñтецтва, де кожен автор, торкаючиÑÑŒ до Ñпоконвічних тем Ñ– Ñюжетів, витÑгує із них нові Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð° емоції – Орфей Ñ– Еврідіка, Ромео Ñ– Джульєтта, Шопен Ñ– Жорж Санд… Та мій новий балет «Дев’ÑÑ‚ÑŒ побачень» не про них. Герої виÑтави – звичайна пара, Ñка намагаєтьÑÑ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ñ‚Ð¸ Ñвої взаємоÑтоÑунки. Перші кроки назуÑтріч один одному – зворушливі, інколи безглузді, інколи трагічні. Міні ÐµÐ½Ñ†Ð¸ÐºÐ»Ð¾Ð¿ÐµÐ´Ñ–Ñ Ð¿ÐµÑ€ÑˆÐ¸Ñ… побачень без непотрібного Ð¼Ð¾Ñ€Ð°Ð»Ñ–Ð·ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– дидактизму. ПроÑто дві людÑькі ÑамотноÑÑ‚Ñ–, намагаютьÑÑ Ð±ÑƒÑ‚Ð¸ разом Ñ– проÑто музика Шопена», – розповідає про поÑтановку Раду Поклітару, головний балетмейÑтер Ðкадемічного театру «Київ Модерн-балет».