Ðаталка Полтавка — безÑмертний твір Івана КотлÑревÑького, Ñк Ñ– «Енеїда», започаткував розвиток нової українÑької літератури.
У бідної вдови Ñ” краÑÑƒÐ½Ñ Ð´Ð¾Ð½ÑŒÐºÐ°ÐºÐ° Ðаталка, Ñка змушена Ñтати нареченою багатого жениха пана Возного не через коханнÑ, а заради Ñпокою рідної матері та багатÑтва. Ðле Ðаталка відчуває прірву Ñ– порожнечу між ними – вона проÑта дівчина, а він пан. У цей Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ð²ÐµÑ€Ñ‚Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð· далеких мандрів коханий Ðаталки – наймит Петро. Перед Ñамим веÑіллÑм пан Возний Ñам відмовлÑєтьÑÑ Ð²Ñ–Ð´ Ñвоїх намірів, бо бачить, чого Ñправді хоче Ðаталка.
ІÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ ÐºÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ ÑільÑької дівчини Ðаталки Ñ– наймита Петра, внутрішній духовний Ñвіт героїв розкриваєтьÑÑ Ñ‡ÐµÑ€ÐµÐ· піÑні. Їх аж 19 – перенеÑені або Ñтилізовані під фольклор. Це лірично-побутові, обрÑдові, купальÑькі піÑні, балади («Віють вітри , віють буйні …», Ñку припиÑують легендарній МаруÑÑ– Чурай, «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «РозлилиÑÑ Ð²Ð¾Ð´Ð¸ на чотири броди», «Чорна хмаронька наÑтупає», «Лимерівна».
Головною ідеєю Ñтала думка, що душевна ÑтійкіÑÑ‚ÑŒ, моральна краÑа та доброчеÑніÑÑ‚ÑŒ Ñ” запорукою щаÑÑ‚Ñ. Вони допоможуть дійти згоди між людьми з різними, інколи протилежними, характерами та поглÑдами. Тому зрозумілою Ñ” й кінцівка п'Ñ”Ñи КотлÑревÑького, коли вÑÑ– дійові оÑоби піÑÐ»Ñ Ð²Ð°Ð¶ÐºÐ¸Ñ… драматичних перипетій Ñпівають "піÑню згоди". (Чи не Ñ” це актуальним у нашому неÑпокійному ÑуÑпільÑтві?)