ІÑторики Ñ– літературознавці кажуть, що Ñвій роман «Собор Паризької Богоматері» Гюго напиÑав, захищаючи готичний храм, Ñкий його ÑучаÑники хотіли перебудувати. Проте Ñобор виÑтоÑв, Ñ– вже більше воÑьми з половиною Ñтоліть продовжує залишатиÑÑ Ð¾Ð´Ð½Ð¸Ð¼ з головних Ñимволів французької Ñтолиці. Ргерої одного з найпопулÑрніших у Ñвіті літературних беÑÑ‚Ñелерів живуть третє ÑтоліттÑ, у тому чиÑлі в кіно («Горбань Собору Ðотр Дам»), опері («ЕÑмеральда»), балеті («Донька Гудули»). Рз популÑрніÑÑ‚ÑŽ знаменитого мюзиклу «Собор Паризької Богоматері» Ріккардо Коччанте (1998) уÑпішно змагаєтьÑÑ Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ð¹Ð¼ÐµÐ½Ð½Ð¸Ð¹ балет, поÑтавлений ще в 1884 році на музику Ñ–Ñ‚Ð°Ð»Ñ–Ð¹Ñ†Ñ Ð§ÐµÐ·Ð°Ñ€Ðµ Пуньї.
Ðвторами хореографії балету про краÑуню ЕÑмеральду Ñ– потворного, але щироÑердного Ð´Ð·Ð²Ð¾Ð½Ð°Ñ€Ñ Ñобору були в різний Ñ‡Ð°Ñ Ð–ÑŽÐ»ÑŒ Перро, ÐœÐ°Ñ€Ñ–ÑƒÑ ÐŸÐµÑ‚Ñ–Ð¿Ð°, ОлекÑандр ГорÑький, Ролан Петі (оÑтанній Ñпівпрацював з ÑучаÑним французьким композитором МоріÑом Жарром).
У Харкові цю Ñ–Ñторію уперше утілили на Ñцені видатні українÑькі балетмейÑтери Павло Ð’Ñ–Ñ€Ñкий та Микола Болотов в 1933 році. Вони відомі й тим, що через декілька років Ñтворили в Києві анÑамбль народного танцю, Ñкий Ñ–Ñнує до наших днів. РоÑÑŒ Ñ…Ð¾Ñ€ÐµÐ¾Ð³Ñ€Ð°Ñ„Ñ–Ñ Ð±Ð°Ð»ÐµÑ‚Ñƒ «Собор Паризької Богоматері» на харківÑькій Ñцені відтоді не раз змінювалаÑÑ. Її варіанти предÑтавили тут ВаÑиль Литвиненко (1948), ÐÐ°Ñ‚Ð°Ð»Ñ Ð”Ð°Ð½Ð¸Ð»Ð¾Ð²Ð° (1952), Віктор Шкилько (1985). в хореографічній верÑÑ–Ñ— народної артиÑтки України Євгенії ХаÑÑнової, Ñ– теж на оÑнові балетної клаÑики. Втім, Ñуть Ñюжету, розказаного Віктором Гюго, за ці деÑÑÑ‚Ð¸Ð»Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ– навіть ÑÑ‚Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¼Ð°Ð¹Ð¶Ðµ не змінилаÑÑ. Тож глÑдачі, Ñк Ñ– раніше, радітимуть зуÑтрічі з перекладеною на танець Ñ–Ñторією коханнÑ, Ñке виÑвилоÑÑŒ міцнішим за кам'Ñні мури Собору Паризької Богоматері.
ТриваліÑÑ‚ÑŒ: 2 год