ÐšÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð° валізах.
Дійові оÑоби
ХриÑтина Мільман , Ð²Ð´Ð¾Ð²Ð¸Ñ†Ñ â€“ 61 рік.
Герман ЛьюіÑ, вдівець- 65 років.
Ð”Ñ–Ñ Ð¿ÐµÑ€ÑˆÐ°.
Ошатна квартира ХриÑтини на Мангетені. Ð’ тім там панує деÑкий безлад. Ð Ñправа в тім ,що ХриÑтина збираєтьÑÑ Ð²Ð¸Ñ—Ð¶Ð´Ð¶Ð°Ñ‚Ð¸. Пакує валізи , улюблені речі , Ñ‚Ñ– з Ñкими прожила вÑе життÑ. Раптом дзвонить домофон. Це прийшов Ñ—Ñ— Ñтаровинний приÑтель Герман. ВиÑвлÑєтьÑÑ Ð²Ñ–Ð½ Ñплутав день , на Ñкий вони домовилиÑÑŒ зуÑтрітиÑÑ . Це були роковини від Ð´Ð½Ñ Ñмерті Ñ—Ñ— чоловіка Ðйзека , друга Германа. ДеÑкий Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ð¾Ð½Ð¸ ÑварÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð·-за того , що Герман поплутав день .ХриÑтина доÑÑ– переймаєтьÑÑ Ñ– Ñумує за померлим чоловіком. Три роки тому Герман теж поховав Ñвою дружину Міріам . ХриÑтина продовжує Ñкладати речі , тому не пропонує Герману пригоÑтити його будь чим.
ХриÑтина збираєтьÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÐµÑ—Ñ…Ð°Ñ‚Ð¸ у Флоріду . Та мешкає Ñ—Ñ— подруга , теж вдовицÑ.
ХриÑтина вÑе ж пригощає Германа колою Ñ– вони п'ÑŽÑ‚ÑŒ колу поминаючи Ðйзека Ñ– Міріам. Складаючи дорогі Ñерцю речі , ХриÑтина обережно пакує Ñ—Ñ… , згадуючи про Ñ—Ñ… Ð¿Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ , це вÑе Ñ—Ñ— життÑ. До Ñпогадів вона залучає Ñ– Германа.
Ð’ решті Герман наважуєтьÑÑ Ñ– вимовлÑÑ” Ñаме те , заради чого він прийшов до ХриÑтини. Він робить пропозицію ХриÑтині, чим не аби Ñк здивував Ñ—Ñ—. Герман мотивує Ñвою пропозицію багаторічним знайомÑтвом ,Ñимпатією, дружбою. Ðле ХриÑтина вважає ,що вони так Ñ– повинні залишитиÑÑ Ð´Ñ€ÑƒÐ·Ñми. Герман збираєтьÑÑ ,щоб піти , але знов повертаєтьÑÑ, пропонує ХриÑÑ‚Ñ– ,ще раз вÑе обміркувати , а ввечері піти з ним до реÑторану. ХриÑтина погоджуєтьÑÑ.
Вечір. Та ж квартира , з валізами по Ñередині. ХриÑтина та Герман повертаютьÑÑ Ð· реÑторану .Вони злегка на підпитку , шуткують , «підколюють» одне одного, вони дуже добре Ñ– давно знають одне одного. Вирішують , ще випити , продовжують беÑіду , розповідають про Ñвоїх дороÑлих дітей, про Ñкладні відноÑини з ними, згадують Ñвоє минуле подружнє життÑ. Герман знов повторює Ñвою пропозицію, але ХриÑтина знов відмовлÑÑ”. Вона не може вÑе вирішити раптово. Ð’ тім це не заважає їм приємно проводити чаÑ. ХриÑтина ввімкнула програвач, заграла Ñтара приємна Ð¼ÐµÐ»Ð¾Ð´Ñ–Ñ . Герман підхопив ХриÑтину Ñ– повів у танок, невтримавшиÑÑŒ цілує Ñ– обіймає Ñ—Ñ—. Разом вони йдуть до Ñпальні.
Друга діÑ.
Ранок наÑтупного днÑ. ХриÑтина продовжує збентежено пакувати валізи , вона ще під впливом ночі ÐºÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ , Ñку провела з Германом'. Завітав Герман. Він Ð¿Ñ€Ð¸Ð½Ñ–Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸Ñ‡ÐµÐ·Ð½Ñƒ коробку улюблених цукерок ХриÑтини. Він вÑе ще намагаєтьÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐºÐ¾Ð½Ð°Ñ‚Ð¸ ХриÑтину не їхати Ñ– вийти за нього заміж. Знов Ñпогади Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ð¾Ð³Ð»Ð¸Ð½Ð°ÑŽÑ‚ÑŒ Ñ—Ñ… обох. Ð’Ñе що довгі роки пов'Ñзувало Ñ—Ñ… виникає знов Ñ– знов. Крізь Ñпогади з'ÑÑовуєтьÑÑ ,що Ñин Германа доÑить далекий від нього. Ðе дуже підтримує родинні ÑтоÑунки , а коли захворіла його мати Міріам , він -лікар за фахом , поÑтавивÑÑ Ð´ÑƒÐ¶Ðµ прохолодно, зрідка відвідував хвору матір, ледь підтримує тепер ÑтоÑунки з батьком. Герман Ñамотній. Ð’ тім Ñ– в ХриÑтини доÑтатньо гіркого було в житті. Ðле тепер це ж можна виправити , так думає Герман. Ðавіть тишком Герман пропонуєгроші пакувальникам Ñ– вантажникам , щоб вони тихенько поїхали Ñ– припинила вантажити валізи , щоб затримати ХриÑтину. Ð’ решті ХриÑтина погодилаÑÑŒ на пропозицію Германа , адже Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð´Ð¾Ð²Ð¶ÑƒÑ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ñ– продовжуєтьÑÑ Ð´Ð¾Ñ‚Ð¸ , поки Ñ–Ñнує коханнÑ…