Вперше на Ñцені Ðаціональної оперети моновиÑтава за мотивами п’єÑи Ð“Ð°Ð±Ñ€Ñ–ÐµÐ»Ñ Ð“Ð°Ñ€ÑÑ–Ñ— МаркеÑа «Любовний монолог…» (за мотивами п’єÑи Ð“Ð°Ð±Ñ€Ñ–ÐµÐ»Ñ Ð“Ð°Ñ€ÑÑ–Ñ ÐœÐ°Ñ€ÐºÐµÑа «Любовна одповідь чоловікові, Ñкий Ñидить у кріÑлі»). ÐœÐ°Ñ€ÐºÐµÑ â€“ лауреат ÐобелівÑької премії з літератури, кожен його твір наповнений чарами, адже він пиÑав «Магічний реалізм».
У монолозі – Ñімейне Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ‚Ñ€Ð¸Ð²Ð°Ð»Ñ–ÑÑ‚ÑŽ у 25 років. Від приÑтраÑного ÐºÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾ Ñрібної річниці веÑіллÑ. Чи живе так довго коханнÑ? Чи можливо вберегти його за чверть ÑтоліттÑ?
Ð¦Ñ Ð²Ð¸Ñтава може Ñтати Ñправжнім одкровеннÑм не лише головної героїні ГраÑіели перед Ñвоїм чоловіком, а й дозволить відкрити очі глÑдачам на їхні влаÑні ÑтоÑунки. Це Ð¾Ð´ÐºÑ€Ð¾Ð²ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ жінок, це Ð¾Ð´ÐºÑ€Ð¾Ð²ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ Ñ‡Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ñ–ÐºÑ–Ð². ВиÑтава-магіÑ, виÑтава Ñк візит до пÑихолога – уÑе, Ñк на долоні, Ñ– при цьому неможливо передбачити, Ñка Ñ‚Ð°Ñ”Ð¼Ð½Ð¸Ñ†Ñ Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð½Ð°Ñтупної миті.
Сюжет закручуєтьÑÑ Ð½Ð°Ð²ÐºÐ¾Ð»Ð¾ рішеннÑ, Ñке приймає головна Ð³ÐµÑ€Ð¾Ñ—Ð½Ñ Ð¿â€™Ñ”Ñи ГраÑіела, Ñ– воно оÑтаточне. Та Ñпочатку потрібно виговоритиÑÑ… Вилити душу Ñ– виклаÑти, Ñк на тарілочці, веÑÑŒ біль, образи та ÑподіваннÑ. Ðарешті піÑÐ»Ñ Ñтількох років Ð¼Ð¾Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ð“Ñ€Ð°Ñіела не Ñтримує Ñебе ні у Ñловах, ні в почуттÑÑ…, ні в діÑÑ….
Вона кидає чоловікові фразу «Якщо тебе заÑудÑÑ‚ÑŒ на Страшному Суді, то за те, що вдома у тебе жило коханнÑ, а ти його не розгледів». Вона б віддала уÑÑŽ розкіш, багатÑтво Ñ– купу Ñвітанків Ñвого життÑ, щоб тільки повернути чаÑ, коли в занедбаній Ñтарій хатині, їхньому першому домі, панувало коханнÑ…
ЩаÑÑ‚Ñ Ñ‚Ñ€Ð¸Ð²Ð°Ñ”, допоки живе коханнÑ?..