Мелодраматична Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ пошук коханнÑ, запропонована Іваном Вирипаєвим, ілюÑтрує ÑучаÑну модель ÑтоÑунків.
Сьогодні, коли ми маємо Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ вÑе, люди отримують його без оÑобиÑтого доÑвіду, Ñ–Ñнуючи в Ñухих теоріÑÑ…, невмінні почути ближнього Ñ– внутрішньому ÑпуÑтошенні, оÑкільки кокаїн, алкоголь Ñ– бездушні роздуми про БуддійÑьку порожнечу не дають героÑм того Ð½Ð°Ð¿Ð¾Ð²Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– щаÑÑ‚Ñ, Ñкого вÑÑ– так приÑтраÑно чекають. Чекають, але нічого не роблÑÑ‚ÑŒ Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, щоб це щаÑÑ‚Ñ Ð¿Ð¾Ð´Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ тим, хто поруч з ними.
Головний герой Девід піÑÐ»Ñ Ñмерті дружини не може відпуÑтити Ñ—Ñ— Ñ– продовжити жити далі. ЧаÑто він з нею розмовлÑÑ” Ñ– відмовлÑєтьÑÑ Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ñ€Ð¸Ñ‚Ð¸ в те, що ÑталоÑÑ… Перебуваючи в кайданах Ñвоєї прив’ÑзаноÑÑ‚Ñ–, вона приводить його до думки, що уÑÑ– його ÑÑ‚Ñ€Ð°Ð¶Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸ÐºÐ»Ð¸ÐºÐ°Ð½Ñ– тим, що він так Ñ– не любив Ñ—Ñ— по-Ñправжньому, Ñаме тому він нещаÑний, адже «щаÑÑ‚Ñ â€” це робота, Ñку будь-що-будь, потрібно виконати добре».
Сценічний проÑÑ‚Ñ–Ñ€, в Ñкому перебувають герої, нагадує чи то велику душову кабінку, чи пÑихлікарню. Чи зможуть вони позбутиÑÑ Ñвоїх Ñтраждань Ñ– почати працювати на Ñвоє щаÑÑ‚Ñ?