Двір дитинÑтва. ЗанехаÑне подвір`Ñ Ñƒ Ñелі. УкраїнÑьке наше з вами Ñело, до Ñкого приїздÑÑ‚ÑŒ до бабуÑÑ– дочка й онука у гоÑÑ‚Ñ– з города. Гарні Ñ– прекраÑні. ЗуÑтріч бабуÑÑ–, Ñка ніколи Ð¼Ð¾Ñ€Ñ Ð½Ðµ бачила Ñ– в Києві не бувала, та онучки з айфоном, Ñ– вÑім атрибутом "дівчини з метро". До них долучити ще Жіночку -Людочку, Ñка доÑÑ– не може забути Ñк у неї "канхветки по полу розÑипалиÑÑ". Рможе те Ñ– не забудеш ніколи?
Як двір дитинÑтва поÑтупово перетворюєтьÑÑ Ñƒ двір тортур."І куди ти з цього двору дінешÑÑ? хіба що на кладбіще!" – говорить бабуÑÑ Ñтиха.
РежиÑер ОлекÑандра ПравоÑуд разом з дівчатами-актриÑами під Ñ‡Ð°Ñ Ñ€ÐµÐ¿ÐµÑ‚Ð¸Ñ†Ñ–Ð¹ згадували Ñ– Ñвоє "минуле":) Спогадами вони поділÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð¹ з Вами. Питали українок на дорогах Києва, вÑе хотіли докопатиÑÑ,що ж таке Ñім`Ñ? хто ми один одному - батьки Ñ– діти?... Ñ– вийшла комедіÑ-гротеÑк - Ñ– чорна, Ñ– "біла" - чорно-біла:) - з Синьооким Полковником, з Женею БілоуÑовим Ñ– юним МаÑіком... куди ж без нього
ВиÑтава без антракту.
ТриваліÑÑ‚ÑŒ: 1 год. 50 хв.