«СевільÑький цирульник» Дж. РоÑÑіні підкорює невичерпною дотепніÑÑ‚ÑŽ, багатÑтвом мелодій, віртуозними вокальними партіÑми, ÑтрімкіÑÑ‚ÑŽ дії та безліччю комічних Ñитуацій.
Сюжет, заÑнований на п’єÑÑ– П. Бомарше, виходить з традиції італійÑької комедії маÑок. Це добре знайомі й завжди актуальні образи та Ñитуації, інтрига, що захоплює (молоді люди прагнуть одружитиÑÑ Ð²Ñупереч протидії Ñтарих батьків чи опікунів). Ðле головні герої тут – Ñпритні й кмітливі Ñлуги. МайÑтри на вÑÑ– руки, вони допомагають закоханим за будь-Ñких Ñитуацій. Однак у Ñвоїй опері Дж. РоÑÑіні йде далі традицій, що ÑклалиÑÑ. І на міÑце «маÑок» приходÑÑ‚ÑŒ живі люди. ЗдаєтьÑÑ, що образи героїв вихоплені з Ñамого життÑ.
Прем’єра «СевільÑького цирульника» Дж. РоÑÑіні колиÑÑŒ провалилаÑÑ, що іноді траплÑєтьÑÑ Ð· шедеврами. Подальша ж Ð´Ð¾Ð»Ñ Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ñƒ була тріумфальною, їй ÑудилоÑÑ Ñтати однією з кращих комічних опер в Ñ–Ñторії жанру.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ
Ð”Ñ–Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð±ÑƒÐ²Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð² Севільї (ІÑпаніÑ)
у XVIII Ñтолітті
Ð”Ñ–Ñ 1
Ð’ передранковій тиші лунає Ñеренада. Це граф Ðльмавіва Ñпіває про Ñвоє ÐºÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾ Розіни. Дівчина відповідає йому взаємніÑÑ‚ÑŽ, але вона знаходитьÑÑ Ð¿Ñ–Ð´ поÑтійним наглÑдом опікуна, доктора Бартоло, Ñкий Ñам має намір одружитиÑÑ Ñ–Ð· вродливою вихованкою. Ðа допомогу закоханому графу приходить кмітливий Ñ– винахідливий цирульник Фігаро. Ð’ той чаÑ, коли дон Бартоло разом з вчителем музики доном Базіліо розроблÑÑŽÑ‚ÑŒ план боротьби з Ñуперником, Фігаро Ñ– Ðльмавіва готують Ñвої хитрощі.
Ð”Ñ–Ñ 2
До доктора вриваєтьÑÑ Ñолдат напідпитку та вимагає взÑти його на поÑтой. Це переодÑгнений граф Ðльмавіва. Ðле передбачливий доктор розгадує задум Ñуперника. ЗчинÑєтьÑÑ Ð±Ñ–Ð¹ÐºÐ° – почувши шум, прибігає Ñтража. Граф вимушений назвати офіцеру Ñвоє Ñправжнє ім’Ñ. СкориÑтавшиÑÑŒ метушнею, граф та Фігаро зникають. Перша невдача не зупинÑÑ” закоханих. Фігаро вигадує нову паÑтку.
Ð”Ñ–Ñ 3
Цього разу граф прикидаєтьÑÑ Ð±Ð°ÐºÐ°Ð»Ð°Ð²Ñ€Ð¾Ð¼ Ліндором, учнем дона Базіліо, Ñкий нібито захворів на Ñкарлатину. Ðа цей раз графу Ðльмавіві вдаєтьÑÑ Ð½Ð°Ð´ÑƒÑ€Ð¸Ñ‚Ð¸ Бартоло, не дивлÑчиÑÑŒ на неÑподівану поÑву дона Базіліо. Розіна та Ðльмавіва домовлÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾ втечу. Ðле Бартоло знову вдаєтьÑÑ Ð´Ñ–Ð·Ð½Ð°Ñ‚Ð¸ÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾ плани закоханих. Він проганÑÑ” Фігаро та його приÑтелÑ-музиканта. ЗалишившиÑÑŒ наодинці із Розіною, Бартоло запевнÑÑ”, що Ліндор хоче лише передати Ñ—Ñ— в руки графа Ðльмавіви. Обурена Розіна вирішує помÑтитиÑÑ Ð›Ñ–Ð½Ð´Ð¾Ñ€Ñƒ та погоджуєтьÑÑ Ð½Ð° Ñвій шлюб з доктором. Вона Розповідає опікуну, що вночі Ñ—Ñ— мають викраÑти. ÐалÑканий Бартоло біжить за Ñтражею.
Поки Бартоло шукає Ñолдат, граф за допомогою Фігаро відкриває Розіні Ñвоє Ñправжнє ім’Ñ. З’ÑвлÑєтьÑÑ Ð‘Ð°Ð·Ñ–Ð»Ñ–Ð¾ та нотаріуÑ, Ñких Бартоло запроÑив Ð´Ð»Ñ Ð¾Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñвого шлюбу. Фігаро запевнÑÑ”, що Ð½Ð¾Ñ‚Ð°Ñ€Ñ–ÑƒÑ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¹ÑˆÐ¾Ð² Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, щоб уклаÑти шлюб Ðльмавіви з Розіною. Ðарешті з’ÑвлÑєтьÑÑ Ð‘Ð°Ñ€Ñ‚Ð¾Ð»Ð¾ зі Ñтражею. Ðле пізно. Йому залишаєтьÑÑ Ñ‚Ñ–Ð»ÑŒÐºÐ¸ привітати молодих.