Ð¢Ñ€Ð°Ð³Ñ–ÐºÐ¾Ð¼ÐµÐ´Ñ–Ñ Ð½Ð° одну дію.
Ðе така вже й легка річ - ÑтоÑунки між чоловіком Ñ– жінкою. Рнавіть більше, хитроÑплетена! Ðачебто вÑе зрозуміло, а поринеш глибше - відразу виникає безліч питань Ñ– Ñумнівів ... Ð†Ð»ÑŽÐ·Ñ–Ñ Ð·Ð° ілюзією! .. Очікують любов, гармонію та щаÑÑ‚Ñ, а отримують пекучу драму Ñ– довічні митарÑтва. Ðле продовжують вірити Ñ– ÑподіватиÑÑ, що Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ñƒ «правильній людині» - треба «проÑто» перевиховати партнера, або знайти «того Ñамого», єдиного, Ñ– тоді з’ÑвитьÑÑ - ЩÐСТЯ !!! ЩаÑÑ‚Ñ Ð½Ð°Ð²Ñ–ÐºÐ¸ ...
Ðа такі пошуки Ñ– вирушила Ð³ÐµÑ€Ð¾Ñ—Ð½Ñ Ð²Ð¸Ñтави, цікава жінка «бальзаківÑького віку». І знайшла ... Його, єдиного! .. ОÑÑŒ тільки вÑе між ними вже було. Така ж випадкова зуÑтріч у парку, на лавці. ВпізнаваннÑ-викриттÑ-Ð²Ð¸Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ ... Чим же може завершитиÑÑ Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð»ÑŽÐ´ÐµÐ¹, котрі ÑкоÑÑŒ вже пізнали один одного, таких різних, чужих, Ñхожих лише в одному - в пошуку щаÑÑ‚Ñ.
Ðезмінна тема людÑької ÑамотноÑÑ‚Ñ–, втеча від Ñебе, в надії ÑховатиÑÑ Ð·Ð° когоÑÑŒ. Ðле чи можливо ÑховатиÑÑ? І чи доÑÑгнеш цілі, Ñкщо Ñам із Ñобою не примиривÑÑ Ñ– не домовивÑÑ? ПитаннÑ, питаннÑ, питаннÑ!..