Ðемає потреби предÑтавлÑти «Київ.Модерн-балет» – цей театр вже знають Ñ– люблÑÑ‚ÑŒ. Він Ñ” візитною карткою українÑького ÑучаÑного миÑтецтва за кордоном.
Ð’ «Лебединому озері» немає нічого від первинного джерела, крім, звичайно ж, приголомшливої музики Петра Ілліча ЧайковÑького. Ðле Раду Поклiтару Ñ– попереджає: «Лебедине озеро. СучаÑна верÑÑ–Ñ» – не варто очікувати звичного Ñюжету.
Ðвтору хотілоÑÑ Ñтворити балет-притчу, балет-роздум про неможливіÑÑ‚ÑŒ жити, зраджуючи Ñвоєму Ñправжньому Ñ”Ñтву. ІÑÐ½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² чужій шкірі, Ð¿Ñ€Ð¾Ð¶Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ²Ð»Ð°Ñтивого тобі Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ â€“ Ñтрашний вирок.
Маленький лебідь, протии Ñвоєї волі перетворений у хлопчика, повинен буде пройти через ÑÑ‚Ñ€Ð°Ð¶Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– удари долі. ÐšÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ñ…Ð¾Ð´Ð¸Ñ‚ÑŒ до нього лише у примарних Ñнах...
Мова ÑучаÑного танцю, Ñкою переказано балет, допомагає викликати ÑÑкраве ÑÐ¿Ñ–Ð²Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ¶Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð³Ð»Ñдачів. ФантаÑтичні декорації, Ñтворені Ñценографом Ðндрієм Злобіним, коÑтюми художника Гaнни Іпатьєвої дають можливіÑÑ‚ÑŒ артиÑтам неймовірно точно Ñ– виразно Ñтворювати, Ñк образи людей, так Ñ– міÑтичних ельфів-лебедів.
